Ніколи більше не дихай мені у спи́ну.
Не вказуй шля́ху і як торувати його колі́ньми.
В моєму серці зростає любов/провина –
і те, і інше для мене однаково дуже цінне.
Стиратиму аж до м'язів старі відби́тки –
хай виростуть знову но́ві, нехай через сотні років.
Цей біль не поді́лю, ні, на окремі злитки,
не визріє поки нутро, не ограни́ться допоки.
Розкладена страхом склею себе докупи,
зашиють старанно рану від кулі дитячі пальці.
Хай чуються всім сміхом і криками звуки:
це – кров оживає, це – регенерація нації.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2021
автор: Сніг_на_голову