Звідкись вітер налетів, ─
Неживих розбудить,
Буде, мабуть, заметіль,
Мабуть-таки буде.
Що у тебе в голові, ─
Може, якась думка?
Чути, ─ грима буревій;
Чи то доля стука?
Що у тебе на душі?
Чи якась тривога?..
Як в думках не погрішить.
Наче перед Богом?
Що ти маєш на меті?
Чи мета ще буде,
Коли прийде заметіль
Богувать повсюди?
Серце знає, ізвідкіль,
Чи колись, чи скоро,
Льодовита заметіль
Налетить, як морок.
Все навколо занесе,
Скільки бачать очі.
Кожен сам себе спасе,
Коли все ж захоче.
Лихо прийде не одне
З заметіллю разом;
Та й вона-таки мине,
Як усе із часом.
Відлютує, наче звір,
Заметіль повсюди.
Тиша прийде, ти повір;
Якось-таки буде.
Грудень 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: Рунельо Вахейко