Пусті провалля теплих стін,
Порожні звуки - пустодзвін,
Піски зибучі у очей,
Дзвінки, пустоти цих ночей....
Прозорі ритми навіжені,
Роки проносяться скажені,
А кольори - турбота світу,
А звуки - божевілля літа...
Пусті, порожні геть обійми...
Здавалось запальні та вільні,
Здавалось пеком допікали,
Але то - літо засмагало...
Пусті провалля прохолоди...
Так, зараз пестощі негоди,
Мабуть, як диво те ненасне...
Комусь, можливо, і за щастя...
Комусь...
Та нащо світ турбує?..
То ж літо навкруги малює!
Сьогодні - спека, завтра - злива...
Були б ми повні та щасливі...
Були б наповнені жагою,
В дозвіллі б тішилися зноєм,
В турботі б збіжжя сповивали
Та сонце вгледіли б з-за хмари...
Пусті провалля теплих стін,
Порожні звуки - пустодзвін,
Прозорі ритми навіжені -
Роки проносяться скажено...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2021
автор: Володимир Науменко