Неба дві половини -ясна і бурхлива ,
Зійшлися собою вкриваючи світ,
Одна темно-синя на повну з водою,
Яка часом вкриє всю землю рікою,
А інша для сонця дарує прохід.
Зійшлися мов шиті злотими нитками,
З під них вилітає щоразу іскра,
І грім полякає гучними басами ,
Розгулює степом,шукаючи драми,
Від звуку здригається навіть кора.
То шумить ,то гуде як заходе піде,
А ні то розкине широкий свій слід,
І швиденька сестриця під ним не бариться,
Тиха і тиха але ж як іскриться,
Не давши для сонечка теплого схід.
Забарилося небо стріляти до ранку,
Гуляти - гуляти у війни свої,
Лиш гра це для нього, дуель до світанку,
Але перемога завжди у світлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2021
автор: Вікторія Павлюк