Різнотрав'я


Звіробій  бо  клала,  і  полин,
бузину  стелила  і  жали́ву  –
перейшов  босоніж,  наче  злива,
твердо,  хапко,  вперто,  не  лякливо
і  постав  супроти  на  один.

Підійняв  обличчя  і  отак
запитав  очима  аж  зухвало:
А  чи  певно  серце  заховала?  
Чей  від  мене  сховків  буде  мало!  
І  розтанув  місяцем  навспак.

Дві  неділі  сохне  розмарин,  
і  лаванда,  м'ята,  і  шавлія...  
Не  принаджує  тремку  надію:
тінню  віється,  як  день  –  маліє.  
Павутиця  серцем  і  на  тин.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2021
автор: Сніг_на_голову