[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1773286/pub_5dae9cf3a660d700ad15d283_5daf206d7cccba00adeaeb7e/scale_1200[/img]
Гроза відтарабанила рок-оперу,
Сопрано відспівала між осик,
І грім, басами укресавши зо́палу,
Погуркотів над го́рами і зник.
Рум'яне сонце випнулось гарбузиком,
Позолотивши змочені поля.
Моя космічна і криштальна музико,
Тебе спиваю спрагло, як земля
П'є свіжу зливу, спечена посухою,
Отак і я – вбираю кожен ритм,
Лікую душу, слухаю і слухаю,
Як плин води у ринві торохтить!
Як рівчаками червень, ніби струнами,
Перебирає межи камінців,
Як у мені відгукується лунами
Мажорне цвірінчання горобців!
Й, шукаючи притулку між деревами,
Заплутана у тороках дощу,
Я надихаюсь звуками червневими –
Свічу́сь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2021
автор: Наталя Данилюк