Проводжала мати сина, проводжала.
І в дорогу щастя й долі побажала.
І дала йому сорочку - вишиванку,
Щоб згадував матусю він щоранку.
І дала йому в дорогу рушник білий,
Щоб синочок був завжди щасливий.
І поклала йому пучок калини,
Щоб зустрів він добрую дівчину.
І поклала йому листочок дубовий,
Щоб він був завжди міцний, здоровий.
І дала вона йому землі жменю,
Щоб не забував він рідну землю.
Проводжала мати сина, проводжала,
І в дорогу добра й ласки побажала,
І дала йому усе, що могла дати,
Щоб вернувся він до батьківської хати.
Виглядала мати сина, виглядала,
Щастя й долі для нього у Бога благала.
Рук і сил не жаліла трудилась,
За синочка молилась, молилась...
Та згубились десь в дорозі сліди сина,
Матір з сином навік розлучили.
Вже не прийде він до батьківської хати,
Та вічно буде його ждати МАТИ!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2021
автор: геометрія