Тінь зализує тріщини ран молодого асфальту,
а по вулицях суміш стікає з піску і людей,
сонце втрапило знову на вікон розгорнуті шпальти,
голубів горобці зацвірінькали: гей, айм окей!
І ведуть до води всі дороги, стежки і сходинки,
і кисневої маски бракує, напевне, усім.
Хтось на стінах мурали малює у сірих відтінках,
анонімно, як Бенксі, щовечір, на тиждень раз сім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2021
автор: Сніг_на_голову