У передчутті нового удару,
Закриваєшся, ховаєшся ще дужче
за дверима серця свого,
І так на одинці зі своїм болем
тлієш годинами, днями, роками,
Здригаючись від кожного звуку.
Тоді з розпачем починаєш усвідомлювати,
що сам себе прирік на пусте існування
у холодних стінах відчаю...
Сльози спадають, наче краплинки дощу
додолу і зволожують стустошену землю,
яка нагадує твою душу.
І ти не зважаючи на все це все, ще мрієш,
щоб хтось прийшов і умив твоє стомлене серце
в прохолодному джерелі,
щоб хтось приніс хоч маленьку іскринку світла,
яка б нагадувала тобі про надію серед цієї темряви,
яку ти сам на себе накликав.
І тут стукіт у двері...
Тихий, лагідний, але ти все ще боїшся
навіть наблизитись до дверей,
хоча й розумієш, що іншого шансу може й і не бути.
А Він приходить кожен день,
твій люблячий Бог, і стукає,
щоб визволити тебе і зцілити своєю любов'ю всі твої рани.
Ти все ще боїшся, хоча й розумієш,
що хочеш відчинити для нього двері
свого серця і ця безпорадність ще
більше спустошує тебе.
В той час коли ти сидиш паралізований,
скований ланцюгами страху у куточку,
Ісус непомітно заходить крізь закриті двері,
витирає твої сльози,
ніжно обіймає, даруючи мир і промовляє:
"Я люблю тебе й ніколи не покину"...
Якщо тобі зараз важко і ти заблукав у
самому собі, то знай, що це мине.
Просто згадай у цю мить про
люблячого Ісуса, який неодмінно врятує тебе...
1-ше Івана 4:18
"Страху немає в любові, але досконала
любов проганяє страх геть, бо страх
має муку. Хто ж боїться, той не
досконалий в любові."
Івана 20:19
" Того ж дня першого в тижні, коли
вечір настав, а двері були замкнуті,
бо бояльсь юдеїв, з'явився Ісус,
і став посередині, та й промовив
до них:" Мир вам! "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2021
автор: Іскра