Лелека тихо опустивсь на хату,
Як зріла колосом пшениця у полях,
Де польових квіток цвіло багато:
Волошки, і ромашки, і червоний мак.
А у саду дозріли перші вишні,
Черешні з дерева обносив вправний шпак,
Кущі троянд у вечоровій тиші,
Плелись по дроту під вікном, на дах.
І аромат розносивсь біля тину,
А пахощі квіток - словами не сказать.
Приніс лелека в сповитку дитину –
Лиш в імені його це можна передать.
Він - Ярослав! – це світло, яркість, слава.
Прийшло до нас це ім’я з древніх аж слов’ян.
Матуся звала: Яриком, ласкаво.
На вулиці, в кутку, лунало: Ярослав!
Біленький хлопчик, світлі оченята,
Він ріс допитливим, слухняним малюком.
В цей час в подвір’ї будувалась хата
Висока, дах якої видно за селом.
Його татусь Василь і мама Ніна
Тоді в радговпі працювали на хмелю,
А доглядать малесеньку дитину
Вони лишали вдома на свою доньку.
Альона – старшенька в сім’ї дитина,
В той час взяла на себе ношу нелегку,
Гляділа брата і як господиня,
Робила в хаті всю роботу не важку.
Ріс Ярослав в любові та увазі
На Перемоги вулиці, в кутку села.
Не було гаджетів в тодішнім часі,
Любима забавка –це хованки була.
Тож з хлопцями ганяв він аж до ночі,
Носивсь кругом: де башня, а де клин.
І в Пявчука черешні рвав охоче,
Аж поки матінка приходила за ним.
Як тільки небо бралось спочивати,
В малу посадку сонце втомлене зайшло,
Усі сусіди сходились до хати,
Й на лавці гомоніли довго під вікном.
Отак він ріс і слухав ті розмови:
Невимушені, теплі і прості,
Де старші научали мудрим словом,
І слухались молодші й дітоньки малі.
Ходив у школу й мав шкільних там друзів:
Він й однокласники: Василько та Сергій –
Завжди утрьох і щиро без ілюзій,
Ділили порівну всі радості й жалі.
А роки йшли і мчалися, мов коні –
Вже не збираються сусіди під вікном.
І тридцять повних літ, мов на долоні,
Підносить доля Ярославу над чолом.
І він в цей день, вже не мала дитина,
А син, і брат, й своя сім’я у тридцять літ:
Має кохану жінку – Валентину,
Й синок-школярик, любий Даніїл.
Приватний підприємець він сьогодні:
Відкрив свою вже справу, має свій дохід.
Сам рішення приймати може склАдні,
Та й початківцям передає свій досвід.
Сьогодні зранку йтимуть в хату гості,
Зберуться друзі і родина за столом,
Лунатимуть вітання й щирі тости,
Допоки вечір тихо сяде за селом.
Тож Ярослава радо привітаєм,
Із днем народження в цей славний ювілей,
Від щирої душі йому бажаєм:
І визнання, і успіхів, й нових ідей.
Бажаєм щастя, радості і сміху,
Доброботу, достатку в хаті та грошей,
І щирого кохання, і утіхи,
Й щодня побільше радісних у дім вістей.
Нехай життєва стелиться дорога
М’яким під ноги та барвистим полотном,
Хай обгортає сонце від порогу
Промінням, й гріє душу й серденько теплом.
Хай Ангел – охоронець захищає
І супроводжує його життєвий шлях,
Господь із неба хай благословляє
І наділяє МНОГА ЛІТ, аж більше ста
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2021
автор: Ольга Калина