Вода ніколи не спиняється.
Вона рухається, минає пороги,
щось постійно шемроче, нашіптує, приповідає...
Вода вддзеркалює небо і нас.
Запам"ятовує, вивчає,
склада з пазлів картини світу, дерев, хмар і облич...
Її сутність знає певно все, що було до нас
і знатиме те, що буде опісля.
Вона знає мої думки, коли сиджу на тихім кам"янистім березі,
знає, відчуває образ, який проріс в лабіринтах серця неопалимою купиною.
І де б не ходили мої ноги,-
цей зв"язок непорушний, мов лінії гірських джерел, що стають рікою.
25.06.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2021
автор: Іванюк Ірина