Червневий місяць у вікні
знічев'я підглядав за нами,
як ми ловили ночі гами -
такі прекрасні і чудні.
Як ми злітали угору
під крилами хмільної яви
і, наче, іншими ставали,
здираючи з душі кору.
І, ніби звабленні співці,
летіли в далеч голосами,
туди, де щастя спраглі храми
стають безсмертям на руці.
Туди, де сьоме небо враз
усі провини відпускає
і розмикає врата Раю
для баглих висоти - для нас.
Весною звінчаних пташат,
що зачіпають вишні струни,
зодівшись у любові руни -
найбездоганніші із шат.
І забуваючи отак
у цему злеті все від світу
ми падали в обійми літу
розхристано якось, навзнак.
І нам ставало все одно
до безневиння, до безтями,
що піддивляється за нами
червневий місяць у вікно...
20.06.21 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2021
автор: Леся Геник