Втікає обрій в сірі далі,
І загравою пожеж дивує.
Вечір стоїть на п'єдесталі,
Полум'яний відтінок карбує.
А сонце сховало проміння
У вчорашні натомлені мрії.
Зорі поширили іскріння,
Через пошматовані сувії.
Сполаханий вітерець біжить,
І жене сині хвилі по морю.
А серденько твоє ще дрижить,
Я його обійму й упокорю.
Окуталось небо туманом,
Місяць по небу серпанком біжить.
Твої уста п'янять дурманом,
Ми ловимо цю закохану мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2021
автор: Віктор Варварич