Дивлюся я у вікно
І бачу лиш сніги.
Той холод полонив мене давно.
Той сніг засипе мене шаром смутку й самоти.
Не буде боротьби.
Здалася я без бою вже давно.
Я пам'ятаю осінь, що дала нам шанс,
Але від неї лишилися лиш спогади.
І зустріч наша лишилася позаду,
Позаду буде поцілунок наш,
Що я незграбно зіпсувала.
Це була коротка мить прощання.
Не забуду я її ніколи,
Бо як же ж можна забути про любов?
Нехай і невзаємна,
Вона палає в серці все одно.
От тільки в боротьбі не бачу сенсу.
Твоєї любові не було для мене.
Для мене не було і часу твоєго.
Була лиш пустка і відсутність
У мить, коли я занедужала серйозно.
Та навіть у мить холодну і самотню,
Коли моє тіло палало вогнем,
Я думала про тебе як про свого Бога,
Що запитається як я у вогні.
Та не було ні звуку із твоєї сторони.
Як і Бога, що забув про людей у журбі,
У холоді й біді...
грудень, 2018 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2021
автор: Солодка, як вишня