Цьогоріч червень дощовий,
все ж квітнуть квіти біля хати,
теплом не дуже осяйний,
вітрами віє він ще часто...
Все ж вишні ранні вже дозріли,-
вони цариці всіх садків.
До них злітаються синиці,
і зграї жвавих горбців...
Може від цього вони вправно,
дивляться владно в далечінь...
І розуміють, що принада,
не відведе їх вже у тінь...
В народі кажуть: місяць червень,-
початок усьому дає:
і врожаям, й новим оселям;
й відповідальність він несе.
Звали його ще "світозором",-
усе навкруг він осявав,
іменували "світлояром",
про це ще пращур наший знав.
Ще називали "різноцвітом"
й "царем-муравником" також,
лагідно й ніжно "зелоквітом"
від скачок коників - "ізок"!
В часи Русі - "кресником літа",
від слова "крес" - живий вогонь,
любили й люблять його діти,
ягід давав він всім вдоволь.
А ще він є "рум"янцем" року,
"суничник" він і ще й "бджоляр",
і "сінокосець" він нівроку,
хоч вже "студент", а не "школяр".
Чудовий день сонцестояння,
гімн перемоги - святий день,
вода змива протистояння,
бо вже запліднена вогнем!
На спеку сонце повертає,
землю і простір нагріва,
і охолонуть не встигає
за ніч накошена трава.
У сінокоси часті зливи,-
до назв добавили - "гнилець",
худобу гедзі покусали,
його назвали ще й "кедзець".
Після дощів диво-веселки,
дугами землю обіймуть,
"божим коромислом" з-за хмарки
до річки янголи пливуть.....
Зацвів жасмин і горобина,
дуби у листя одяглись,
а їхні гілля наче крила,
ніби до неба простяглись...
Соловей голос ще не втратив,
та все ж до співу збайдужів,
на переспівах цих крилатих,
звільняє місце для дроздів.
Синички й зяблики співають,
вівсянок чується теж спів.
Із жита все частіш лунають
звуки боїв перепелів...
Отож бо червень золотий,
бо даром Божим осяйний...
Люблять його і люди, й звірі,
і все живе в його довірі!!!
Вірим йому,він не лукавий,
спинить війну поможе нам...
Мо' прожене вірус кривавий,
буде привільно жити нам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2021
автор: геометрія