Я  бачила  страшні  вітрила  смерті,
У  муках  розтавання  із  життям.
Що  це  змінило  у  мені  відверто?
Та  в  дідька  все  чим  я  раніш  жила.
Свідомість  намагається  сховатись,
Що  зветься  розум  прагне  утекти,
Але  твій  вибір  стати  ескулапом
Не  дозволяє  відвернутись  і  піти.
Моральні  сили  відганяють  відчай,
Фізичні  вкладені  в  мішок  Амбу,
Уява  в  ці  моменти  безгранична,
Надія  тільки  нудиться  в  кутку.
Я  вдячна  богу  серед  цього  жаху,
Що  там  у  ліжка  я  все  ж  не  сама,
Що  поряд  є  підтримка  чоловіча
І  впевнена  людська  рука.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2021
автор: Вікторія Левківська