І що тепер, питає розум?
Думки снують немов шпаки
А був відразу певний кворум
Ми з нею? Ні! Все навпаки
І не знайшли ми спільну мову
Ні варіантів, ні умов
Міняю плани на розмову
Життя відкрите для обнов
Відкрите, водночас вразливе
Міняється із часом тиск
З очей сльоза незвана - злива
З грудей щурів зрадливий писк
Комок невимушений в горлі
Перед очима пелена
Журбу лишу на суходолі
У всьому винна лиш вона
І замість крапочок сльозинки,
А замість коми, слово "Ні"
Гуляють у душі сніжинки...
Зима..., прижилася в мені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2021
автор: tosikosan