Кораблі припливуть у гавань лише над ранок,
у тумані сховають обличчя й обшарпані тіні.
Не зустріне ніхто, не засмутиться їхній зміні,
не задзвонить у дзвін, не наповнить порожній дзбанок.
Пришвартуються в берег нечутно, як смерть у тіло,
наче ніж гільйотини – додолу вітрильне шмаття,
покидають на дно якорі, на чиєсь та щастя,
їхні туші іржаві більш не придатні до діла.
І у сітях не буде німих і покірних самок,
і голодні убивства не жертимуть власні душі.
Тихі риби услід за мерцями потягнуть на сушу.
Кораблі припливуть у гавань лише над ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2021
автор: Сніг_на_голову