час не має жодного значення,
пробачення чи передбачення; а проте
це – та одинока на світі річ,
що нас непокоїть по-справжньому.
цей шлях – йому немає кінця.
немає числа поворотам, роздоріжжям та перехрестям.
ти йдеш ним вперед; назад повернути не можна.
одного разу ти співала якусь простеньку пісню –
я стояв приголомшений. я ходив аж занадто довго.
чому обіцянки перецвітають так швидко?
ти сама застелила це ліжко, на якому тепер лежиш.
– ця думка мені здається винятковою, дуже важливою.
в це важче повірити, ніж в очевидну вигадку.
таке далеке від правди, що не можна собі уявити.
насіння проросло, хоч і було посіяне
край дороги серед каміння.
це я, напевно, сплю. від чорного через біле
до синього та червоного – і золотий ореол,
що омиває твою похилену голову,
як океан омиває землю.
так, час не має жодного значення,
та ми не маємо нічого окрім нього.
було одного разу: ти співала пісню,
в моїй голові замішалися тисячоліття.
ти збентежилася й зніяковіла;
більш такого не буде
a simple song, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2021
автор: mayadeva