без докорів, без побажань, надій,
зловтіхи, помсти - геть беземоційно
я зачиняю скриню своїх мрій
й біжать по віку смужечки бензину
повільно тратить глянець поліроль,
агонізують взори інкрустацій,
що марилось, як перехрестя доль...
те заросте, як рана на собаці
такі ж банальні спалені мости,
як і очей незміряні криниці,
і мудрецям знайдеться простоти,
то ж все палає, як торішня глиця
поживу щедру відчува вогонь -
зайшовся в сміху високооктаннім,
палає серце в човнику долонь
уже не вперше, та, мабуть, востаннє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2021
автор: Redivivus et ultor