[b][color="#001e78"]
Московія, як дика темрява,
холодна і безродна,
яка горить ненависі вогнем;
скажена і безплідна, безпородна,
підноситься караючим мечем
над світом твоїм, раєм невгомонним,
над божедарною землею,
яку любив ти більш за все,
тепер тих псів голодних,
якась нечиста сила в край несе...
А ти стоїш, до болю стиснув зброю,
з грудей лунає грізно: - "Не пройдеш!",
і месником встромляєш списа в скроню,
загарбнику, тут смерть свою знайдеш.
Один у полі, бачиш псів скажених,
під дахом Всесвіту, за право гідно жить,
на смерть стоїш супроти сил-силенних,
щоб міг ти вільно дихать і любить.
Тримайся брате, допомога близько,
всі разом, день звитяжних перемог,
ми наближаємо...
непереможне українське військо,
нехай вас береже Всевишній БОГ!
А я тебе в своїх віршах увічню
і закарбую в спогадах думок,
про те, як гартувались браття січчю,
у вихорі звитяжних перемог!
Слава Україні![/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2021
автор: CONSTANTINOPOLIS