Я літо запрошу своє у осінь,
У марева позичу сивини.
Заполонить вона русяві коси
І стануть до лиця мені вони.
Красунею, звичайно, вже не буду,
Хоча всіх не позбавлена принад.
Подякувати й долі не забуду,
Коли геть сива стріну листопад.
І хай сіріють будні, терпнуть ноги,
Намічений мені мій шлях пройду,
Укотре помолюся їй і Богу,
Аби діждати плоду у саду.
Хтось каже: літа не зміню на осінь,
А я до неї стежку простелю,
І хоча неба вись відкупоросить,
Я все, що є в житті моїм, люблю.
28.05.2021.
ГАННА ВЕРЕС (ДЕМИДЕНКО).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2021
автор: Ганна Верес