Посміхалось сонце зранку,
Заглядало у вікно.
Та не мало воно й гадки,
Там нікого не було.
Молоді тепер у місті,
А батьки у домовині.
Нехай буде пам'ять світла,
Стоїть там одна хатина.
Вузька стежка йде до вишні,
В холодок у літню пору.
У дівчини- очі сині,
Піддаються певно зору.
І хлопчина туди ходить,
Має карі очі з роду.
Бо в дівчини, гарна врода,
Її бачить- насолода.
Закохались молодята,
Вишня тінню заховала.
Погодилась тая хата,
Вона вже не сумувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2021
автор: Валентина Ярошенко