Твій сніг розтанув і потік білою водою,
густою непрозорою,
мені у очі,
через те зір затуманено,
через те усе, що бачу,
здається світлішим, інакшим.
Сіре каміння на асфальті –
то ромашки у тумані,
руда глина під ногами –
свіжовибілені простирадла,
зелена трава – пухнастий іній,
дощ – м'яка вата,
чорні ворони – метелики-білани,
заклопотані люди – неквапливі кудлаті єті,
електричні стовпи – довготелесі лелеки.
Наш дім – паперовий човник,
наше ліжко – білосніжна хмара,
я теперішня – полярний заєць,
ти лагідний – білий лев на полюванні,
а моя кров –
то молоко на його язиці.
Ніхто,
крім тебе,
не розуміє, кажуть, що це більмо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2021
автор: Сніг_на_голову