Пурпурний цей вечір закутає сонце
Торкнувшись рукою макв‘я дерев
Зійдуться на дійство зірки-незнайомці
І тихо цей день темна ніч забере.
Останнім промінням іскритиме небо
У спробах лишитись іще хоч на мить
А я собі думаю, час уже, треба
Сказати тобі про що серце мовчить.
Про що кожен подих тремтить непомітно
І погляд сховати не може ніяк
Куди мою душу, неначе магнітом
Притягує міцно, щосили, та як?
Про те, що давно у повітрі витає
Це магія? Доля? Мені невтямки.
Ти знаєш, що я не промовлю «кохаю»
Та ти і без цього читаєш думки.
Пурпурний цей вечір закутає сонце
Так само як я у обіймах твоїх
Надавно були, я і ти, — незнайомці.
А зараз — єдине, й до біса усіх!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2021
автор: V.S.