Ти можеш днів сіру вервечку
Тягти уперто й безупину,
Затиснувши в зубах вуздечку,
Нав'ючивши поклаж на спину.
Ти можеш падати в провалля,
Зберігши спокій анаконди,
Роками тішитись в підвалі
В думках з динамікою рондо.
Ти не ідеш, не мрієш, не шукаєш,
Не любиш і не твориш - й поготів.
Напевно, ти в запасі маєш
Ще декілька таких життів.
Лелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2021
автор: Лелі