Збірка поезій Любові Андрухів "Йому" відкриває перед нами Всесвіт всепереможної Віри та Любові... Тут кожна думка, кожне слово натхнені Божою присутністю. Це виявляється у безмежному вболіванні за долю та життя мужнього українського Воїна. Воїна, людини "кодексу честі", для якого безпека, життя та цілісність його народу - понад власні потреби і, навіть, понад власне життя. Саме завдяки його вірності, нам не доводиться виймати осколки з грудей найдорожчих людей... Завдяки його неспокою, поневірянням і болю - ми можемо почуватись щасливими:
Нехай не змерзне на морозі,
Не знає спраги, як болить.
Відвів від мої долі грози,
Я тиху маю щастя мить.
Не чую злої канонади,
Осколки в серце не летять.
І мене грішної заради
Він на війні. О, як уйнять,
Як серця зупинить тривогу?....
Душі тривожні молитви?
Я щиро помолюся Богу.
Почує. Знаю. Як завжди.
Всевишній, Всеблагий, Творець
Зупинить карнавали люті.
Біді наблизить Він кінець,
Додому вернуться забуті.
Преясні Воїни Добра,
Наш Захист, Спокій і Опора.
Добру воскреснути пора!
Хай згине зла лиха потвора!
13.01.2019р.
І Любов, як істинна Жінка, Жінка-Берегиня,- розуміє серцем і розумом, як врятувати і наш Народ, і наших Воїнів... Молитвою! Молитвою і нашою небайдужістю, нашою Пам'яттю, нашою духовною присутністю у житті захисників України! Адже сказала Богородиця під час об'явлень у Фатімі: "Моліться! І Росія навернеться"...
Історія знає чимало перемог над експансією. Коли нападнику, озброєному до зубів, протистояло військо у всіх відношеннях менш потужне. Та захист Господній сильніший від зброї! Саме завдяки нескореності духу патріотизму і незламній вірі в заступництво Богородиці, світ звільнився від експансії диктатора Наполеона.
Мій Боже, зупини війну!
Чи світ до тла згоріти має?
Я болю всього й не збагну,
Душа безкрило так благає.
Не забирай! Залиш їх нам!
Батьків, синів, братів, коханих.
Хай смутки подарую снам,
А ночі, ночі, для жаданих.
28.01.2019р.
Поезія Любові - код, настанова... А також повчання і достойний приклад для сучасної жінки, емансипованої та гордої, яка часто не розуміє своєї відповідальності за долю Чоловіка. Підлаштовуючись під модні тренди, сучасне жіноцтво іноді демонструє надмірну вибагливість і претензійність стосовно тих, хто покликаний Творцем бути опорою, скелею, твердинею... Любов же переконана,- жінці для щастя потрібно зовсім небагато:
Мені так мало для щастя треба:
Твій усміх милий, ясні уста.
Щоб загубити себе у Тобі,
Щоб знову стала, як світ проста.
Тому Жінка впевнено повстає проти війни та смерті, а її зброєю в боротьбі за Дорогу Людину, Воїна є Молитва:
Я не віддам Його Тобі!
Йди геть! Йди пріч! В імлі згубися!
Не поступлюся в боротьбі!
Шалій! Кричи! Ненавидь! Злися!
Я не віддам Його Тобі!
Ми не суперниці, Ти знаєш.
Не залишу Його в собі!
Життю залишу! Не пізнаєш!
Я не віддам Його Тобі!
В молитві, серці Він зі мною.
Волає Світ жорстокий пробі,
Вже переможений Тобою.
Я не віддам Його Тобі!
Війна, Тебе я проклинаю!
Душа і серце в боротьбі,
У них одних життя пізнаю.
06.02.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2021
автор: Іванюк Ірина