Загубились, мабуть, в паралелях,
Бо ж з дитинства клялись - йти навстріч.
І поріг був один в наших дверях,
А чомусь розійшлись - врізнобіч.
Не пізнаємось певно вже нині,
У роках посивілий пейзаж.
Лише груша крислата й донині
У чеканні квітує, все та ж.
Де ж поднесь ми дороги верстаєм?
Заплелися літами в щодень...
Забуттям, перетнуті кураєм
Світ дитячих лише... одкровень.
Передзвоном весняним злинає
Спогад зустрічей наших і слів.
За якими меандрами, краєм…
Ми в яких паралелях світів..?
Курай - степова рослина з групи перекотиполе.
Поднесь - по цей день; досі.
Меандр - звивиста неперервна лінія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2021
автор: Тетяна Луківська