Назавжди

               Неминуче  завтра  
                               «  За  життя  всього  не  переспіваєш..»
                                                                                                                     Автоафоризм          
Може  завтра  в  дорогу  забере  мене  небо  
і  тоді  нам  нічого  тут  не  світить  уже,
і  нічого  не  буде,  і  нікого  не  треба
поки  місяць  у  небі  наші  сни  стереже.

Чекай  мене  із  вечора  до  ранку,
а  як  засяє  сонце  у  вікні,
у  світ  ясний  не  закривай  фіранку
у  білі  ночі  і  у  чорні  дні.

Не  світило  нам  щастя,  а  на  битій  дорозі  
карта  іншої  масті  ще  не  раз  упаде
і  поезія  буде,  і  романи  у  прозі,
і  ніякі  печалі  не  засмутять  ніде.

Чекай  мене  із  вечора  до  ранку,
а  як  закрию  очі,  уві  сні
за  мене  випий  кави  філіжанку
і  на  душі  полегшає  мені.

                         Рокове  вчора
                                                               «  Життя  прожити  –  
                                                               не  поле  перейти...»
                                                                                   Фразеологізм  
Минають  сірі  дні  і  білі  ночі  
туманами  окутують  Неву,
а  видяться  Дніпрові  сині  очі,
які  запам’ятала  наяву.

Уже  не  прилечу...  не  перескочу  
цю  порожнечу,  у  якій  живу...
боюся,  запізнитися  не  хочу
на  перше  і  останнє  рандеву.

Але  не  перейду  широке  поле
весною,  літом,  осінню  –  ніколи
не  гляну  на  волошку...  хоч  одну...
ще  вірю,  що  побачу  Україну,  
тому  чекай,  я  уві  сні  прилину
у  нашу  ранню  сиву  далину.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2021
автор: I.Teрен