Гнилоп’ять

Десь  омиває  беріг  Случ,  
Тече  Дніпро,  Десна.  
І  водопадам  стрімких  круч  
Та  течія  тісна.  

А  в  нас  тихенька  і  мілка́,
Вузенька  Гнилоп’ять,
Між  берегів  тече  ріка..
Ти  можеш  і  не  знать.  

Впадає  в  Тетерів  вона..
І  саме,  за  селом,    
По  лузі  жебонить  вода
І  б’ється  джерелом.  

Та  витікає  навпростець  
Із  зілля  і  трави,  
Де  осока  росте  й  чебрець  -
Ним  вкриті  береги.  

Із  берегів  струмки  біжать,  
Зливаються  в  один,  
Джере́ла  чути  жебонять
Й  води  тихенький  плин.  

І  далі  набирає  хід  -
Вже  би́стра  і  стрімка.
Лишає  в  мо́їм  серці  слід  
Ця  -  Гнилоп’ять-ріка.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2021
автор: Ольга Калина