Партер і бельетаж у квітах.
Конферансьє на авансцену йде.
Я там, де сонце у софітах
Згаса за рампою, і де
Із реверансом бархатних завіс
Напишеться моє ессе,
Де трепет втомлених куліс
У сотий раз перенесе
У вимір, де звучить апарт,
Де мого страху не буває,
Де сцена, як умілий бард
З акордом першим убиває
Невігластво, пиху, вульгарність.
Я тут живу — у цьому акті —
Прощавай, брудна реальність —
Побачимось в антракті.
Лелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2021
автор: Лелі