[i]Небо волошкове затуманилось,
Вся блакить геть затьмарилась хмарами.
Зрозуміли удвох, що не пара ми,
Бо лишила любов тільки рани нам.[/i]
А колись же були ми коханими!
Де ж відносин краса вмить поділася?
Заблукали чомусь за туманами,
Так, що з тіла немов вийшла сила вся…
[i]Так печуть, мов окропом, світлини ті –
Бризки щастя на них кольорові є.
Кожен з нас розглядає, покинутий,
І журбу, як можливо, вгамовує.[/i]
Ти і я… в самоті… мов дві гавані…
Ще не скоро полегкість дістанемо.
Чи отямляться знов долі зламані?
Чи повірять, чи стануть коханими?
[i]/Фото від Lei Shi//[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2021
автор: Білоозерянська Чайка