Усе літо не вилазити з дощів.
Лопотіти мокрими долонями
у даремних намаганнях злетіти.
Боятись прогнозів погоди і
рипіння трави
під ногами.
Сушити кеди
сторінками архівних газет і
не мати у що взутись.
Днями сидіти на балконі,
розгадуючи головоломку:
як упіймати краплину
трьома пальцями.
Мовчати у присутності зливи,
бо усе сказане
приносить розлад і
дисонує з небесними ритмами.
Снідати кавою завареною
на дощовій воді.
Наніч мити ноги у калабанях.
Щовечора засинати
під сварки
громів і блискавок
й прокидатись посеред ночі від
нестерпно
сухої тиші.
Забути
про існування й призначення
дощовиків та ґумовців,
а ховатись від сонця
під чорною
парасолею неба.
Мокнути до відчуття зябер і луски,
до хлюпоту води у венах.
Я б так змогла. А ти?!
2014 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2021
автор: Сніг_на_голову