Брели воли пісками, курно,
Неквапно плив за ними віз,
Від Сонця марево марудно
Дивилось в очі з під коліс…
Тяглася спека, вздовж, шляхами –
Край поля річечка вилась.
Дзвін полинав здалека, з храму.
Сріблилась ніжна ковила…
І край мій рідний в осокорах,
Як пісня в травах польових –
Полями віявся фольклорно
В красотах Божих, вікових...
Цей спокій, від Природи горній *,
На роздуми давав ще час.
Тепер за грішми у погоні…
Згоріла мудрості свіча?
05.07.2011р - 28.05.2021г.
* горній - високий, духовний
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2021
автор: Променистий менестрель