Завела в гущавину в’язку,
Де латаття фарбою густою
Обвиває навколо бузку.
Пригорнусь до нього,
бо не встою.
Забрела,
не думала про час.
Най тече легкою ваготою,
поки цвіт розлогий не зачах
Поки зваба
кличе за тобою.
А дощі пацьорками рясні
Покотились
кладкою хиткою.
Промине і буде по весні.
Залишися.
Бо сама не встою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2021
автор: Окрилена