[youtube]https://youtu.be/8Tg9O_R5WHs[/youtube]
[i][b][color="#065b6e"][color="#8a058c"]Мені болить – шматується земля…
Нехай би плуг… А то шматують гради,
не сіяні й не зорані поля –
панують там рептилії та гади.
Із поглядом у надра – самоціль:
з жадобою вплітати щедру юшку,
а в серці – пліснява, гниття і цвіль,
спустошені, змалілі духом душі!
Мені болить – не бачимо небес,
стороняться геть їх чому́сь земляни:
творять усе, на що штовхає “бєс”,
мовляв, й на Сонці є тінясті плями.
Прийдеться все ж за все колись платить,
якщо не нам – прийдешнім поколінням…
За все, що діється, мені болить,
І ятрить біль той серце і сумління.
...Руками чорні хмари розведу,
пігулку дам землі від болю в серці,
як треба буде – у вогонь ввійду
не під фанфари – мовчний голос смерті...
Візьму з собою пам’ять про біду –
кров’янобарвні символи-коралі,
в священнодійне полум’я ввійду
і сотворю ідилій пасторалі.[/color][/color]
[/b]
27.05.2021
_________
Аудіосупровід - відома мелодія пастуха...
На світлині автора - мальовничий куточок
в провінції Зееланд у Німеччині (2019 р.)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2021
автор: Олекса Удайко