Пам’яті свого брата Фелонюка
Василя Володимировича присвячую:
( 25 травня йому б виповнилося 61 рік)
Ти чуєш, пташечки співають ..
І це – весняні солов’ї.
Тебе із нами вже немає.
Від цього сумно так мені.
Нема ні радості, ні втіхи,
А у душі - одна журба.
Щоранку по граніту тихо
Стікає краплями роса.
А вітер пелюстки колише
Про щось з квітками гомонить.
І цю пекельно-сумну тишу
Спів соловейка кремселить.
Сиджу я тут біля могили
І пустка.. пустка навкруги..
Ідуть картинки в спомин милі..
А серце рветься від туги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2021
автор: Ольга Калина