Я вко́тре розкажу про ХЛІБ,
Йому дійсно ціни немає,
Безцінним є пшеничний сніп,
Він на Землі життя тримає.
Хіба зрівняється щось з ним,
Що споживає грішне тіло?
Тому берусь сказати всім,
Щоби нам пам'ять освіжило.
Забрали ХЛІБ і тим зламали
Спротив заможного народу,
Життя в мільйонів відібрали,
Звели ґоспо́дарів породу.
От й пожинаємо плоди,
Мало хто йде у хлібороби
І чим заманиш їх туди?
Де вітер, дощ, сонце і грози.
Тай до пекарень черг нема
Щоби ночей не досипати,
Щоби смачний і свіжий хліб
На ранок людям дарувати.
Нема в матеріальнім Світі
За ХЛІБ ціннішого - нема,
Нажаль тоді це розумієм,
Коли трапляється сума́.
Вдихніть із хлібом шум дощів,
Які зерно те напували,
Відчуйте сонячне тепло,
Що їм проміння дарували.
В хрусткій скоринці - звук вітрів,
Щем жайвора в липневім небі...
Ні, не найду я більше слів
Хвали оцій людській потребі.
Я вко́тре згадую про ХЛІБ,
Дійсно йому ціни немає,
Хвала натрудженим рукам,
Що хлібом стіл наш накриває.
25.05.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2021
автор: Олекса Терен