Сьогодні небо чомсь засумувало,
Холодний дощ краплинами упав.
В веснянім ранку злива заспівала
І заховалась між зелених трав.
А вітерець підштовхував у спину,
Хмарин - отар, щоб розігнати їх.
А потім забаганку цю покинув,
Мабуть забракувало сил своїх.
Він поспішив удаль, в широке поле,
Щоби на ньому польку танцювать.
А потім пригорнувся до тополі,
Давно так мріяв він її обнять.
Вона ж не дуже була вітру рада,
Коли до неї прилітав здаля.
Її любов була у тім розрада,
Як слухала мелодій скрипаля.
Він до тополі часто так приходив,
Сідав у самоті і брав смичок.
Очей своїх із неї він не зводив,
Для неї грав мелодії - вінок.
Вона до нього опускала віти
І чувся шепіт між співучих струн.
Мелодія могла її зігріти,
Й розвіяти той безкінечний сум...
Коли лилась мелодія луною,
То навіть вітер подих тамував.
Вона зачарувала всіх собою,
Хто чув її, той більш не нудьгував...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)