не дивися на мене так довго! це може бути помилкою:
така вже тонка волосина, що тримає мене над прірвою.
не розумієш? гаразд. дай мені трохи простору!
я знаю, що краще мовчати, та як же мені не плакати?
я змок, як хлющ; тут холодно і соромно для життя.
тепер тобі ясно? я, мов скажений собака,
сиджу тут на прив'язі, й чекаю на судний день.
що мені ще втрачати? чого мені ще хотіти?
а може, якщо помахаю хвостом, ти даси мені волю?
ти не даси: ти не маєш нічого
з того, що може мені знадобитися.
я – просто скажений пес; я просто вию на місяць.
мені не потрібні друзі; я вже не маю мрій.
я хочу сміятися з болю та горя,
та можу лиш вити й скиглити.
я – просто сказився. я мусив знати,
що віддаю своє серце відьмі.
хто я тепер? скажений собака з розбитим серцем.
вона все казала, має за честь
почухати справжнього пекельного пса за вухом.
та одного пекельного дня сказала, що сумнівається,
позаяк вже отримала все, –
і вигнала подихати.
краще б мене переїхав вантажний потяг,
краще б на мене впало небо, й зламало мені хребет.
я вже не хочу тримати її за шию.
відпущу, і нехай летить
аж до франції шкереберть
mad dog, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2021
автор: mayadeva