Люди приростають до землі.
До старої батьківської хати
Мамин силует майне в імлі.
І почується зітхання тата.
...В неї вже давно своя сім'я,
Новий дім на зручності багатий.
Але там її маленьке Я-
Дитинчам в старій самотній хаті.
Там вона без всіх нашарувань -
Без прикрас, без гриму й упереджень.
Там їй не до звань, не до визнань.
Вільна. Непідвласна. Незалежна.
Оживуть забуті почуття.
Можна просто книгу погортати.
В душу повертається життя
у обіймах батьківської хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2021
автор: Анна Живаго