Між берегами високими
Річка мала неглибокая
Несе свої води кудись.
Буває спокійна й тихесенька.
Хлюпоче собі помалесенько,
Щоби слухав хтось і дививсь.
А може і бути бурхливою,
Сердитою та норовливою,
Ще й хвилі великі здіймать.
Що греблю розірвуть високую
Й між вербами ринуть розлогими.
Тоді вже від неї тікай.
Бо з силою дуже потужною
Води розливає довкруж вона.
Затопить долини й луги.
А згодом уже заспокоїться
Та їй повернутись захочеться
Назад між круті береги.
І знову до берега лащиться.
Неначе й нічого не сталося,
Зробилась вузенька й мілка.
Та звеселяє всіх піснею,
Мов каже, що зовсім не тісно їй.
Вже вдача у неї така.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський