Я проснулась рано, глянула в віконце,
А під ним тюльпани квітнуть ніби сонце-
Червоні, рожеві, і ще й білим- білі.
В мені пробудили спогади і мрії.
Спогади дитинства- для мене, як ліки,
(Вже давно минули весна моя й літо),
Бувало і босі бігали ми в поле,
Там для нас дзвеніла пісня жайворова.
Голубі волошки і ромашки білі,
Жовті колосочки, і сокирки сині.
Вони такі гарні, витончено-гожі,
Мама нам казала, що на них ми схожі.
Пишалося поле диво-кольорами,
Ми квіток торкалися руками й губами.
Жайворова пісня линула над полем.
Все це нам дароване природою й Богом.
Спогади...Дитинство...Доле моя, доле,
Вже давно покинула я село і поле.
Та завжди у серці пісня жайворова,
А може це в мене- пам'ять кольорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2021
автор: геометрія