А ярок глибокий,
Обсаджений кущими
І терену. і глоду
З колючими гілками.
На дні джерельце чисте
Із-під землі фонтаном
Краплиночки іскристі
Навколо розсипає,
Мов намистинки срібні,
Виблискують на сонці.
То ж де ще щось подібне
Побачити ти можеш?
Висока незабудка -
Блакитні оченята,
Впиваєшся тим трунком,
Як пахне дика м"ята.
Кущі терену й глоду
Восени рясно родять.
У цім ярку глибокім
Незаймана природа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський