[i]Батькі́вський сад… іду ним навпростець,
Дерева пахнуть рідними медами,
Червоним оком ніжить воронець.[/i]
Виводять пісню бджоли з цвіркунами.
А затишок створили отакий –
Дбайливі, вмілі, щедрі руки мами…
[i] Забуті з вікон дивляться ляльки:
Онука виросла – їх не чіпає.
Зітхає сад… спішать кудись роки…[/i]
Думками все «гостюю» в ріднім краї,
Сумує мама в самоті моя,
Та нарізно чомусь життя минає…
[i]Для неї буду завжди я малям –
Щодня, по телефону, шле привіти…
А воронець в саду все буде гріти
Палахкотінням серця звідтіля.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2021
автор: Білоозерянська Чайка