Пробач мені за все!
за слабкість духу,
за черствість серця,
що не протягнула руку,
що в час біди не була коло тебе.
Пробач і більшого мені не треба!
Пробач мені, благаю!
що я живу без тебе,
що дихаю, кохаю,
і кожен день ще мрію,
що вірю щиро і дивлюсь на небо.
Що я така, як є, а не така, як треба!
Пробач мені, коханий!
за всі мої поразки,
за прагнення мої, надію,
за те, що вірю ще у казки,
що я завжди літала вище неба.
Прости й прощай, бо може так і треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2021
автор: Ніка Гордон