Пора цвітіння у зеніті,
В убранстві яблуні стоять,
Мов єгиптянка Нефертіті
Чарують дивом й гомонять.
Буденність, свято, мрія й сон,
Злилися в білу хуртовину.
Усе співає в унісон,
Благословляє світлу днину.
А як же пахне груші цвіт!
П’янить звабливою красою
І посилає нам привіт
Через нектар разом з бджолою.
В тій заметілі є відтінки:
Рожеві, сині, бурячкові,
Сріблясто-світлі павутинки
І малиново-пурпурові.
Ти розумієш-це не сон,
Не мрія й казка, а реальність.
Буденність крутить грамофон,
І підбирає лиш тональність.
І свято мрію доганяє,
Вальсує, бавиться в цю мить.
А спів лиш душу напуває
І серце, як струна, бринить.
Пора цвітіння у зеніті,
Квітують яблуні в саду,
Немов волошки в стиглім житі –
І я щасливий з ними йду.
16.05.2021рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2021
автор: Естет зі стажем