На щоках
Роса
Під ногами асфальт
На плечах небеса
Замість серця
Базальт
Ми минули старий міст
Його всі так і кличуть, старий
Залізні перила, дощатий поміст
Виглядає, точно не як молодий
Дерева в травневій одежі
Пів години як скінчилася злива
Сонце сидить на водонапірній вежі
За мостом росте старезна слива
За нею, власне нам у кущі
Там майже не помітна стежина
Вперто б'ються об небо хрущі
І взагалі, чудова й тепла днина
Нам по тринадцять, ми вже дорослі
В наплічнику сірники сіль і картопля
Ми запиленні, подерті, босі й зарослі
Ноги нам гріє тепла, волога земля
Вже чути як стогне невелика ріка
Там на її березі в високих кущах
Стоїть, хатина пуста і стара
А нас туди пхає хоробрість і страх
Продерлись, стоїм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2021
автор: Yar_oslav