Тисяча дрібниць

Запхну  в  шухляди  тисячу  дрібниць,
Ідей  і  справ  не  менше  напланую,
А  сам  сміюся,  ледь  не  пада  ниць,
Зі  свого  самовпевнення  глузую.

І  зверху  ніби  чую  щирий  сміх,
Опісля  цього  дещо  попускаюсь,
За  свій  щоденний  нездоланний  гріх,
Прожити  сто  життів  за  раз,  покаюсь.

Висока  планка,  ну  а  я  ж  низький,
Куди  мені  устигнуть  за  прогресом?!
Вірніш  —  навіщо,  лід  такий  слизький,
Тонкий,  тріщить  під  непотрібним  пресом.

Ми  розумієм  істину  просту,
Чому  ж  її  дотриматись  не  можем?..
Долаємо  несправжню  висоту,
Самі  себе  і  ближнього  тривожим...

А  потім,  де  проломлюється  лід,
Багато  хто  й  второпать  не  встигає...
Не  треба  зайве  обертати  світ,
Він  ні  на  мить  назад  не  повертає.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2021
автор: Ніколя Петрович