ненавиджу ці перегони! ненавиджу всяку гру.
дивлюся на цих змагальників, і шкодую, що народився.
вони показово сидять на дієтах – їхній одяг стає тіснішим.
по їхніх обличчях повзають мухи,
а вони проповідують гігієну й мораль.
хтось каже, ми винні, й несемо спільний гріх на всіх –
ні, ні! я не слухаю. ми граємо на перемогу.
а якщо в піддавки – о, тоді дозволяємо нас одурити.
ми ж дозволимо нас одурити? – ні, я гадаю, ні.
чи здобули ми нашу свободу? – дайте подумати. ні!
чи любимо наших ближніх? а ворогів? – знов ні!
чи боремося за правду? ні, незчисленне ні!
ми напружили наші мізки – наші м'язи розслабилися.
навіщо ми це зробили? самі чи хтось підказав?
спостерігаючи наші рефлекси, хочу стати собакою,
бо для собаки – не сором їсти все, що дадуть.
їхні руки сягнули далеко: до зірок. але це – брехня.
дозвольте й мені брехати, коли це дозволяють правила.
ви хоч знаєте, в що ми граємо? я все розкажу докладно,
а ви, як годиться, скажете: ні! ми давно це знаємо!
щоб стати брудним, треба вмитися. повітря вже розрідилося.
треба вмитися, чули? – ні, ми не хочемо, ні!
ні, я сказав треба вчитися, й будете вельми розумними.
ні, все в такому безладі! ми не знаємо, з чого почати.
он як. тоді збудуйте вежу до самого неба.
ми вже її збудували! все, що було, те й буде.
дивіться, у вас тут дощ з сірчаною кислотою.
це так і треба? ні, ні! зовсім не та кислота.
нам кажуть: ми все владнаємо, ви нічого не знаєте.
хто це сказав? я не знаю, тому скажу вам те саме
no no no, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2021
автор: mayadeva